Природні ресурси

1. використання і відтворення відновлюваних природних ресурсів, широкого впровадження новітніх технологій;
2. додержання просторової та видової різноманітності й цілісності природних об'єктів і комплексів;
3. науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства;
4. обов'язковість екологічної експертизи;
5. гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан навколишнього природного середовища, фор­мування у населення екологічного світогляду;
6. безоплатність загального та платність спеціального викорис­тання природних ресурсів для господарської діяльності;
7. стягнення плати за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів, компен­сація шкоди, заподіяної порушенням законодавства навколиш­нього природного середовища;
8. вирішення питань охорони навколишнього природного середо­вища та використання природних ресурсів з урахуванням сту­пеня антропогенної змінності територій, сукупної дії факторів, що негативно впливають на екологічну обстановку;
9. поєднання заходів стимулювання і відповідальності у справі охорони навколишнього природного середовища;

Вирішення проблем охорони навколишнього природного сере­довища на основі широкого міждержавного співробітництва. Забезпечення сталого соціально-економічного розвитку краї­ни повинно супроводжуватися також створенням безпечного ста­ну довкілля для життєдіяльності суспільства і кожної людини, спираючись на досконалу правову систему, яка має базуватися на гуманістичних і демократичних ідеях та принципах міжнародно­го права.
Як підкреслювалось на конференції ООН з охорони навколи­шнього середовища і сталого розвитку, «людство здатне зробити розвиток сталим, щоб він задовольняв потреби сучасного людст­ва, не піддаючи ризику життя і здоров'я наступних поколінь».
У цьому процесі центральне місце посідає законодавство в галузі регулювання відносин з використання природних ресур­сів, охорони довкілля і забезпечення екологічної безпеки (еко­логічного законодавства України), яке має надати розвитку цих правовідносин окресленої цілеспрямованості, формальної ви­значеності, сприяти їх всебічному врегулюванню і подоланню різних колізій, створити юридичні засади для своєчасного за­стосування уповноваженими органами держави системи преве­нтивних, оперативних, кореляційних, стимулюючих та держав­но-правових регулятивних і примусових важелів до юридичних та фізичних осіб і юридичної відповідальності за екологічні правопорушення.
Завдяки цьому і здійснюється правова охорона навколишньо­го природного середовища.
Україна бере участь у міжнародному співробітництві в галузі охорони навколишнього природного середовища на державному і громадському рівнях відповідно до законодавства України та міжнародного права.
Якщо міжнародним договором, укладеним Україною, вста­новлено інші правила, ніж ті, що містяться в екологічному зако­нодавстві України, то застосовуються правила міжнародного права.
Похідним від загального використання природних ресурсів є спеціальне природокористування. На відміну від загального спе­ціальне використання конкретних природних ресурсів здійсню­ється громадянами, підприємствами, установами і організаціями у випадках, коли відповідна, визначена в законодавстві частина природних ресурсів передається їм для використання. Зазвичай таке передання є платним і таким, що визначається в часі. Надан­ня природних ресурсів відбувається на основі спеціальних дозво­лів — державних актів на право постійного користування, напри­клад, землею, договорів оренди землі, лісорубських білетів та ордерів, ліцензій, мисливських карток тощо. Цілі спеціального використання можуть бути різні, але вони завжди обумовлюють­ся. Так, землі використовуються для потреб сільськогосподарсько­го виробництва, розвитку рослинництва і тваринництва та їх інфра­структури, надра — для видобутку корисних копалин, вода — для пиття та побутових потреб населення, а також для виробництва.
Окрім того, Закон України «Про охорону навколишнього при­родного середовища» покладає на громадян, підприємства, уста­нови та організації як суб'єктів спеціального використання при­родних ресурсів спеціальні обов'язки. Так, плата за спеціальне природокористування встановлюється на основі нормативів пла­ти і лімітів використання природних ресурсів. До того ж суб'єкти спеціального природокористування зобов'язані вносити плату за забруднення навколишнього природного середовища. Ця плата встановлюється за викиди в атмосферу забруднюючих речовин, їх скидання на поверхню води, у територіальні та морські води, а також під землю.
Контроль у сфері використання та охорони навколишнього природного середовища здійснюється через перевірку, нагляд, обстеження, інвентаризацію й експертизи. Він може здійснюва­тись як уповноваженими державними органами, так і громадсь­кими формуваннями.

Другие статьи: